Тема тижня: В якому стані онлайн-освіта в Україні?

  • Home
  • Загальне
  • Тема тижня: В якому стані онлайн-освіта в Україні?
[quote_right]Від класичної офлайн-освіти — до віртуальної[/quote_right]

Україна сьогодні перебуває в тому періоді, коли застарілі технології та методики вже не працюють належним чином, а нові створюються буквально «з коліс», постійно змінюючись та намагаючись «встигнути» за трендами та попитом з боку потенційних абітурієнтів.

Криза в цьому випадку виступає додатковим стимулом для отримання нових знань.
Навіть втрата роботи чи посади не стимулює так людину до змін, як загальний кризовий стан в економіці. Окрім міграції між країнами, почалася міграція міжфахова: зміна професії на більш оплачувану чи таку, що користується попитом на ринку праці, неможлива без отримання нових знань. І в цьому випадку інтернет-курси (безкоштовні чи платні), системи онлайн- та офлайн-самоосвіти стають частиною так званих «соціальних ліфтів».

Зростання конкуренції на ринку праці відбувається не лише через зростання рівня знань та технологій, але й через зміну поколінь.

[blockquote_box]Сучасне українське суспільство перебуває на стадії, коли в системі освіти теж відбуваються кадрові та світоглядні зміни: стара, класична професура поступово «йде» (хто на пенсію, хто — в небуття), залишаючи по собі традиції викладання та передачі знань, яким вже по 40-50 років.[/blockquote_box] По інший бік світоглядної «барикади» — люди, котрі не пам’ятають життя без інтернету та смартфонів (бо в свої 20 років вони практично «завжди» жили із цими технологіями). Само собою, для них засвоєння та передача знань в електронному форматі — цілком логічний спосіб навчання.

віртуальне_навчання

[quote_left]Якщо за допомогою інтернету можна швидко і зручно спілкуватися, то чому не використовувати його для освіти? [/quote_left] Самоосвіта, організоване колективне навчання — все це стає простішим і зручнішим, якщо використовувати електронні комунікації.

В якому стані перебуває українська онлайн-освіта?

Які проблеми та «хвороби росту» вона має? Спробуємо розібратись разом із вами.
Залучення України до світового наукового співтовариства

Якщо чесно, не все так погано із інтегрованістю української науки у світовий контекст. Світова спільнота цьогоріч звернула на вітчизняних науковців увагу і пропонує їм участь у спільних програмах.

Міністр Австралії з питань освіти і підготовки кадрів Хон Крістофер Пайн оголосив про початок прийому заяв на тур 2016 року Стипендіальної програми для студентів та аспірантів. До розширеного списку країн, що беруть участь в турі 2016 року, включено Україну.

Українців запрошують спробувати свої сили в Сингапурі, в конкурсах від NatGeo та Фонду Ейнштейна. Хтозна — можливо, серед наших сучасників є наступний Іван Пулюй чи Юрій Кондратюк?

[blockquote_box]Як справи, «стара школо»?

Справи кепські, якщо чесно. НДДКР та НДІ — два практично позабутих терміни не лише в Україні, але й на всьому пост-радянському просторі. Ті науково-дослідні центри та осередки, що пережили «голодні 90-ті» та «пофігістично-нігілістичні нульові», вимушені животіти на дотаціях із бюджету або перетворюватись в комерційні науков-дослідні структури із вузьким профілем (агрономія, комерційне сільське господарство, холдинги харчової промисловості тощо).[/blockquote_box] [quote_right]Чи є користь від МОН?[/quote_right]

Класичні вузи (особливо гуманітарні) виступають в Україні в ролі тих, що «наздоганяють, а не ведуть». Як справедливо зауважує PR-стратег компанії «Ольшанский и партнёры» Сергій Дідковський, усі успішні культурні, освітні та наукові проекти сучасної України були створені радше всупереч діяльності Міносвіти та Мінкультури, аніж завдяки цим двом державним інституціям.

Навіть у сусідній нафтовій країні вже бракує коштів, аби забезпечити науковцям доступ до бази сучасних тематичних видань. Додайте сюди корупцію в традиційних формах освіти, швидке старіння методик, дефіцит кадрів — і нічого не буде дивного в тому, що вітчизняні дипломи вишів ніхто не визнає за кордоном.

Втім, окремі фахівці нагамаються переломити ситуацію на користь розвитку науки в Україні. [blockquote_box]10 років тому молекулярний біолог Наталя Шульга повернулася в Україні зі Штатів, де була співробітником приватного дослідницького університету.[/blockquote_box] Зараз вона працює над пакетом законодавчих ініціатив, котрі мають допомогти вітчизняній науці із напівживого стану перейти до нормального.

Її мета — максимізація можливостей співпраці між державними інституціями та бізнесом, між приватним капіталом та міжнародними науковими програмами. Адже за кордоном давно зрозуміли: успішна економіка напряму пов’язана із якісною освітою та успішною наукою.

[quote_left]Новий час вимагає нових відповідей[/quote_left]

В Україні онлайн-освіта лише починає виникати, беручи за зразок досвід англомовних платформ.

В сусідній Росії є як мінімум один успішний кейс, що вже вийшов за межі виключно російського ринку. Йдеться про проект «Фоксфорд», котрий допомагає школярам готуватися до випускних та вступних іспитів, а також платформу онлайн-навчання «Нетологія», яка займається освітою в галузі інтернет-технологій та цифрового маркетингу.

Керівник холдингу Netology Group Максим Спірідонов відзначає, що наступні 5 років тенденції зростання попиту на онлайн-освіту лише будуть посилюватись. А в перспективі, за 20-30 років нас чекає активне використання технологій доповненої реальності та інших новацій в сфері дистанційної освіти.

віртуальне_навчання_1

Хто і як реалізовує можливості онлайн-освіти в Україні сьогодні? Загалом здебільшого це — закордонні проекти та сервіси, але починаючи з минулого, 2014 року, є декілька вітчизняних розробок, завдяки яким освіта через інтернет більше не є чимось невідомим і малознайомим для українського інтернет-користувача.

[blockquote_box]Платформа Prometheus

Співзасновники проекту «Prometheus» – молоді українські науковці Іван Примаченко, аспірант КНУ імені Тараса Шевченка та Олексій Молчановський, викладач з КПІ.

Вони переконані, що центральна мета подібних ініціатив – це доступність знань, незалежно від статків або місця проживання. Серед ключових ініціатив — підготовка до ЗНО та низка курсів за різними спеціальностями.[/blockquote_box] [blockquote_box]Програма IT LABS

Українська освітня платформа, яка запустила ряд офлайн-курсів із подальшою сертифікацією, а тепер готує запуск онлайн-навчання на основі відеоконференцій Hangouts, котрі розпочнуться 23 травня 2015 року. Серед викладачів — співробітники великих ІТ-компаній України та світу.[/blockquote_box] [blockquote_box]«Телепортус»

Платформа проведення онлайн-трансляцій із лекцій, конференцій та освітніх заходів. Робить доступнішим та зручнішим процес долучення до різних освітніх ініціатив.

Серед нещодавніх трансляцій — відео з потоку «Стартапи» в рамках конференції iForum-2015.[/blockquote_box] [blockquote_box]WebPromo Experts

Освітня платформа з інтернет-маркетингу. Вебінари та семінари вони проводять регулярно, а навчальні відео викладають на свій канал у YouTube.[/blockquote_box] [blockquote_box]«Яндекс.Україна»

По-перше, вже не перший рік успішно працює «Школа аналізу даних» цієї компанії в Києві. По-друге, розділ Науково-технічних семінарів від «Яндекса» теж доступний усім бажаючим, хто цікавиться технологіями.[/blockquote_box] [blockquote_box]Зарубіжні проекти

Coursera, Udacity, Khan Academy, Udemy, Duolingo — впливові освітні платформи, які окреслили нову тенденцію до демократизації та віртуалізації освіти ще декілька років тому. В принципі, вони (як і мотиваційно-освітня платформа конференцій TED), можуть слугувати зразком того, як має виглядати онлайн-освіта в будь-якому куточку Землі.[/blockquote_box] [blockquote_box]Українські «мотиватори»

Низка українських інтернет-проектів, котрі різними способами вирішують спільне завдання — дають поштовх до дії, пробують навчити читача мислити, приймати рішення, брати на себе відповідальність за власне життя, безпеку оточуючих та майбутнє країни. І мають просвітницьку мету.

“Велика Ідея: Практики” | «Платформа: План Б» | «The Ukrainians» | «Oherald»
[/blockquote_box]

Ключові проблеми онлайн-освіти в Україні

Повільний розвиток швидкісного мобільного інтернету
Несприйняття зарубіжної практики дистанційної освіти вітчизняними вишами
Відсутність інноваційного мислення у викладачів традиційних університетів
Дотаційність так званої «державної» освіти
Малий досвід потенційних викладачів у формуванні курсів / програм
Відсутність методологічного апарату та практики дистанційного викладання
Дефіцит інвестицій в онлайн-освіту
Тривале ігнорування державою можливостей онлайн-освіти для дистанційного та інклюзивного навчання

Перспективи та можливості

Як не дивно, але «вузькі місця» для онлайн-освіти в Україні можуть стати і можливостями:

Інклюзивна освіта в школах та університетах може отримати новий поштовх завдяки онлайн-платформам
Інтеграція сільських районів та малих міст і молоді з таких населених пунктів у загальні процеси розвитку освіти та науки, технологій та комунікацій, що дасть привести в дію «соціальний ліфт» для талановитої молоді
Поява нових спеціальностей та освіти за ними в тих сферах, де бракує літератури та академічних знань
Викладання для діаспори та вчених-україністів за кордоном на базі вітчизняних вишів

Все залежить лише від готовності і тих, хто викладає, і тих, хто навчається, сприяти розвиткові онлайн-платформ для навчання та освітньої мотивації людей будь-якого віку. І звісно, в цей процес не завадить включитись державним структурам та великому бізнесові — лише вони можуть забезпечити прихід серйозних грошей та правової підтримки для таких починань.

Джерело: BLOG IMENA.UA

Будь ласка, зв’яжіться з нами, якщо ви хочете отримати детальнішу інформацію стосовно наших проектів!

Контакти